З перших днів відновлення радянської влади у повоєнний час у селі, як і в цілому у західних областях України, розгорнулись (продовжились) процеси «совєтизації» усіх сторін життя людей: як господарського, так і культурно–освітнього. У нагорянах уже з осені 1944 року розпочалося навчання у початковій школі. Воно ще не було належним чином організоване, бо йшла війна.

Не було підручників, зошитів. Писали діти на полях старих газет чи книжок. Чорнило робили з бузини, користувались олівцями. За шкільними довгими лавками сиділо по 4-5 учнів. Першокласники, щоб навчитись рахувати, користувалися стоячою рахівницею та нанизаними на шнурочок квасолями чи бобами.

Повоєнна школа була на місці нинішньої (ближче до вулиці). Вона мала дві класні кімнати, учительську. Директори (завідуючі школою) мешкали у школі. Там була передбачена квартира (кімната і кухня) з окремим входом.

Після війни до школи прийшло багато різних за віком учнів. Вчились у дві зміни. Кожен клас учився окремо. Часто діти в сім’ї чергувалися: одні йшли до школи зранку, а після обіду в тому ж одязі (взутті) йшли менші. Одним з перших повоєнних учителів у Нагорянській школі був учитель Франко Гомзяк, але його відразу більшовики арештували.

Тим часом влада поряд із репресивними заходами робила кроки щодо ліквідації неграмотності більшості населення краю, зокрема молоді. У великих селах відкривалися вечірні школи для неписьменної та малописьменної сільської молоді. У Нагорянах цю місію виконували вчителі місцевої школи.

Від 1939 року дітей у Нагорянській школі навчали Софія Білінська, Теодор Годованець, сестри Стефанія та Марія Вагнер, Гоцуляк, брат і сестра Самодії, Марія Мельник та інші.

На початку 50 - років у школу прибула з Чернігівської області випускниця педучилища Ніна Ружицька. З осені 1950 р. по серпень 1953 року директором школи був фронтовик, випускник педучилища із Солоного Ярослав Павлик. Після нього в школу прибула сім’я Баран, потім Оксана Вояк.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На фото: п’ятикласники Нирківської семирічної школи 1945 року.

 

У першому ряду: директор школи, учителі. Крайня справа – Параска Різник, зліва – Потапінська. У другому ряду зліва направо учні з Нагорян: Маланка Забчук (третя), Михайло Коханюк(четвертий), у третьому ряду третій – Омелян Дрозд, в останньому ряду крайній зліва - Михайло Дрозд, третій - Володимир Онуляк, четвертий - Павло Зозуляк, п’ятий – Василь Сюсяйло, перед ним справа – Іван Лисак.

Серед бажаючих вчитися були юнаки і дівчата, які, на ходу долаючи відставання у знаннях, пішли у 15–17 років у п’ятий клас Нирківської школи. Про долю їх та інших, хто у дуже тяжкий і неспокійний час був у числі перших нагорянців, що посягнули на семирічну, середню та вищу освіту, буде написано далі.

Вдивіться в обличчя, в очі цих допитливих юнаків та дівчат. У біографіях їх дитячих, юнацьких і потім уже зрілих років - багатолітня епоха з літопису нашого краю, рідного села. Кожен із них вибрав свою стежку у житті і своєю працею, життям, куди б його доля не закидала, вписав рядок, сторінку у книгу історії Нагорян. І так можна сказати про кожного, хто родився, жив чи працював у рідному селі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На світлині : випускники 7 – го класу (1948 р.) Нирківської школи.

В першому ряду – вчителі. У другому – зліва направо: О. Дрозд, третій – В. Сюсяйло, п’ятий – П. Зозуляк. У третьому ряду: М. Дрозд, другий – М. Коханюк, крайній справа – В. Онуляк.

У повоєнні роки першими, хто виїхав з села на навчання, були Володимир та Михайло Флентей. Навчалися у Чорткові. Перший одержав педагогічну освіту і уже в 50 – х роках вчителював у Мельнице-Подільському районі, другий, отримавши відповідну освіту, працював у фінансово–контролюючих органах Тернопільської області. Їх сестра Ольга працювала у колгоспі ім. Кірова бухгалтером, потім виїхала у Борщів і теж була на бухгалтерській роботі.

У 1948 році після семирічки вступили у Чортківське педучилище М. Г. Дрозд та О. М. Дрозд. Заочно закінчили вузи (перший–математик, другий-історик). Михайло тривалий час учителював, був директором школи, головою колгоспу у Монастириському районі, а трудову діяльність закінчив на посаді директора Заліщицької райкіномережі. Омелян вчителював у селах району, Товстому, був заступником директора Товстенського профтехучилища.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

На фото: студенти Чортківського педучилища та
гідромеліоративного технікуму (1950 р.).

 

У першому ряду (зліва направо) – О. М. Дрозд, М. Г. Дрозд,
І. М. Лисак.У другому ряду - П. Н. Зозуляк, В.Ф.Онуляк, Володимир Онуляк, Павло Зозуляк, Іван Лисак закінчили Чортківський гідромеліоративний технікум, вузи і працювали у різних державних, господарських, науково–проектних землевпорядних організаціях Тернопільської, Івано–Франківської, Чернівецької областей України.

Через два роки цей технікум закінчили Петро та Федір Демиди, Ярослава Зозуляк (Караїм). Остання тривалий час працювала у проектній організації Заліщицького райвиконкому.

Михайло Коханюк, Ганна Коханюк закінчили Чернівецький фінансовий технікум, вузи і працювали у різних фінансово- банківських установах області.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

М.Коханюк

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Г.Гоменюк

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Г. Гнатюк

 

 

У 1953-55 роках Чортківське педучилище закінчили Ганна Гоменюк, Богдан Зозуляк (потім інститут) та медучилище Ганна Гнатюк, яка в останні роки свого життя працювала фельдшером у селі Угриньківці Заліщицького району.

1958 року Чортківське педучилище закінчив Василь Дрозд (потім – університет). Учителював у селах району, в т. ч. у Ниркові, працював на керівних посадах у державних, господарських, громадських організаціях району.

На початку 60 – х років фінансовий технікум закінчила Я.Мотринчук, працювала у банківській системі Товстого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

О.М.Забчук

 

 

У той час закінчив Вроцлавський університет (Польща) уродженець Нагорян Омелян Забчук. Після Чернівецького музучилища працював у Заліщицький середній школі Іван Дрозд, а Ганна Молодиня після педінституту - у Заліщицькому профтехучилищі.

Після служби у морфлоті і закінчення навчальних закладів очолював виробничу майстерню Товстенської “Сільгосптехніки” Михайло Підручняк, а інженером на підприємствах Тернополя працював Омелян Миколайович Дрозд. Ветеринарній медицині присвятив своє життя у Тернопільському районі Омелян Винничук. Абсолютна більшість згаданих уродженців села, спеціалістів 1940-60 рр. уже завершила свій не тільки трудовий, але життєвий шлях.

Починаючи з другої половини 60–х років, різко зросла кількість сільських юнаків і дівчат, які пішли на стаціонарне та заочне навчання у вузи, технікуми, профтехучилища різних профілів. Якщо протягом 1945-65 років із села закінчили вузи і середні спеціальні заклади 25 чоловік, то уже в наступні 20 років вищу і середню спеціальну освіту здобули 57 уродженців Нагорян. А з середини 80–х років і до кінця століття вищі навчальні та середні спеціальні заклади закінчило понад 80 нагорянців.

Отже, за повоєнний період з Нагорян вищу і середню спеціальну освіту одержало понад 200 чоловік, близько ста з них закінчили університети, академії, інститути. На кінець 2007 року у вищих та середніх спеціальних закладах України стаціонарно навчалося 25 юнаків та дівчат - уродженців Нагорян, в т.ч. у вузах – 16 чоловік. 
Серед вихідців Нагорян є спеціалісти різних галузей.

Чимало з них, одержавши освіту, працювали у рідному селі чи колгоспі. У Нирківській школі, починаючи з повоєнних років, вчителювали вихідці з Нагорян Параска Різник, Омелян Дрозд, Ганна Гуменюк (Микитин), Василь Дрозд, Богдан Зозуляк (був директором), Ганна Дрозд (Пацанюк), а також працють і тепер Ганна Зозуляк (Перуняк, була заступником директора), Ганна Свірська (Стасюк), Іван Підручняк, Марія Пастушак, Ганна Бензар (Лисак), Галина Бензар (Базюк), Надія Чемерис.
У різні часи працювали у місцевому колгоспі, в сільській раді та сільських установах на різних посадах дипломовані спеціалісти з середньою та вищою освітою: Марія Капчик (Мальована), Петро та Станіслав Черешньовський, Ярослава Юзвін, Орест Мальований, Мирослава Мальована (Самборська), Богдан Николяк, Дмитро Підручняк, Богдан Гуменюк, Іван Винничук, Богдан Дрозд, Йосиф Свірський, Петро Казюк, Ганна Безушко (Кобилянська), Ганна Николяк (Куцей), Ярослава Капчик (Стахира), Василь Бронецький, Микола Ленчинський, Ганна Капчик (Старко) та інші.